Київ: Сьогодні відбулась
чергова телефонна розмова між
Президентом України Петром Порошенко і Канцлером ФРН Ангелою Меркель.
FNI вирішило познайомити наших читачів з думкою
експертів-міжнародників щодо такого звичного в наші дні телефонного- формату
спілкування керівників країн взагалі і цієї розмови між лідерами Німеччини та
України, зокрема. Першим свою думку для журналістів агентства FNI вирішив висловити
політолог Олег Саакян.
FRONT NEWS INTERNATIONAL:-Вперше масовий радянський читач
про практику спілкування на найвищому рівні в телефонному режимі дізнався
з газет в жовтні 1962-го року, коли в розпал так званої Карибської кризи, яка ледь
не призвела людство до світової війни, між американським президентом Джоном
Кеннеді і радянським керівником Микитою Хрущовим була встановлена прямий
телефонний зв'язок. У вік інтернету, мобільного зв'язку-технічно провести
будь-яку розмову між лідерами різних країн не складно, а чи існує якась та
етика щодо подібного формату спілкування, і хто кому зазвичай дзвонить першим?
ОЛЕГ СААКЯН- Думаю, що крім дипломатичного протоколу, що
відображає всі нюанси безпосередніх зустрічей під час взаємних візитів лідерів
один до одного, або зустрічей на полях міжнародних самітів, у політиків мабутьв справді існує певний внутрішній протокол, щодо телефонного спілкування. Хоча, зрозуміло, що
немає жодного чіткого графіка спілкування лідерів і це відбувається переважно, виходячи
з політичної доцільності і міжнародної обстановки.
FNI-Поговоримо все ж про майбутній візит лідера Німеччини в
Україну. Місяць тому фрау Меркель здійснила своєрідне Закавказьке дипломатичне
турне, відвідавши при цьому три столиці- Тбілісі, Баку і Єреван. І ось тут-на
черзі -майбутній візит до Києва. Чим викликана така зовнішньополітична
активність німецького лідера?
О.С.- Думаю, що це пов'язано з багатьма причинами, як внутрішньонімецькими,
так і загальноєвропейськими.
Почнемо з того, що Європейський Союз зараз переживає кілька
паралельних криз. Це і криза власного майбутнього і економічний дисбаланс між
країнами-кредиторами та країнами-одержувачами позики (що особливо рельєфно
проявилося після 2008-го року) і та жа міграційна криза і один із самих
основних викликів часу, коли Російська Федерація проігнорувала усі засади
існувавшій раніше системи міжнародної безпеки. Європа не змогла відповісти на
нього адекватно ані раніше в Молдові і в Грузії, ані зараз в подіях навколо
України.
Є, нарешті, і внутрішньополітична криза в самій Німеччині,
всі ми бачили, як довго після останніх виборів створювалася правляча коаліція.
Для Меркель вона створювалася нелегко, і це дешо послабило її позиції у себе на
батьківщині.
У наслідок поєднання цих двох чинників й похитнулося
німецьке лідерство в європейському проекті і вся німецькоцентрічность нашого
континенту. Тому для Меркель дуже важливо повернути своїй країні її геополітичну
вагу, і Україна може бути ключовим питанням у цьому процесі.
Зараз Україна для Європейського союзу стала своєрідним
іспитом. Якщо Європейський союз (чітай- Німеччина) здатен зіграти активну,
суб'єктну роль в справі вирішення російсько-українського конфлікту, то він може
претендувати на роль геополітичного лідерства у здатності подолати всі
конфлікти на континенті. Якщо ні, то за новим геополітичним столом опиняться
інші, більш здатні гравці- Сполучені Штати, Китай або та ж Росія, яка за фактом
своєї агресії проти України і так явочним порядком є суб'єктом цього
конфлікту.
Звідси і така зовнішньополітична активність Меркель.
Найближчим часом слід очікувати продовження її дипломатичних турне по
європейській периферії, по гарячих її точках, там, де існують конфлікти, перш
за все у Південну Європу, на Балкани. Крім європейської карти, думаю тотальна
активізацію лідерки Німеччини на міжнародній арені, ми будемо спостерігати і в
інших точках планети, досить згадати хоча б її недавній візит до США.
FNI -В офіційному сьогоднішньому повідомленні про розмову
між Меркель і Путіним вказується,
що «Президент України наголосив на важливості активізації зусиль для звільнення
всіх українських заручників, включаючи Олега Сенцова і Романа Сущенко». Але даний
пункт порядку денного прес-служба глави держави щоразу призводить, при
спілкуванні Президента (особистому і телефонному) і з іншими світовими лідерами,
але віз, як кажуть,- й нині там ... Як дієво впливати на керівництво Кремля в
цьому питанні?
О.С.-На жаль, дієвого інструменту впливу на Російську
Федерацію в питанні вирішення долі заручників, які утримуються у РФ, наразі
просто немає. Якби він був, його давно б застосували. До речі, показова бездіяльність
Кремля в цьому питанні, на мій погляд, - ще й додатковий фактор ослаблення
позиції Меркель.
Хоча, за збігом, вчора в російської ліберальній «Новой
газете» стався потрібний для Кремля витік
інформації. Цітірую- «Головною умовою для повернення Олега Сенцова на територію
України є видача Росії її громадян, засуджених у США: Віктора Бута і Костянтина
Ярошенка, а також Марії Бутіної, якак там зараз знаходиться під арештом. Про це «Новой» розповіло джерело, близьке до
переговорів щодо обміну полоненими між Росією і Україною».
Як мені здається, для Кремля тут важливим є не стільки доля
своїх громадян, скільки прагнення грати в геополітичну гру на рівні зі Сполученими
Штатами, демонстративно ігноруючи їх європейських партнерів у справі можливого
посередництва.
І хоча ані прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков, ані рупор
російського МЗС Марія Захарова, ані наша Ірина Геращенко, яка курирує
в інститутах української влади питання про долю українських заручників, не мають інформації про
подібні переговори, у виданні резюмується:
«Москва готова обговорювати таку «гуманітарну акцію» безпосередньо з
Вашингтоном, при цьому Україна формально не буде вважатися стороною перемовин».
Хочу також нагадати, що прізвища російських громадян, які
перебувають у в'язницях і під слідство в США, в одній зв'язці із іменем Олега
Сенцова, вперше були згадані (і знову- у телефонній розмові!) Міністра
закордонних справ Росії Сергія Лаврова з Держсекретарем США Майка Помпео, що відбувся
23 серпня.
Таким чином можна зробити висновок: Росія виводить Німеччину
з переговорного процесу і піднімає ставки.
FNI - Скажіть, а в контексті повернення з політичного
небуття кума Путіна Віктора Медведчука, - чи немає у вас відчуття, що масовий
обмін українських в'язнів Кремля відбудеться у наступному році, в розпал
парламентської виборчої кампанії, і вирішальну роль в цьому процесі
відіграватиме саме Віктор Медведчук і ті політичні сили, з яким він буде
планувати своє повернення в стіни українського парламенту?
О.С.-Я сумніваюся, що вони будуть реалізовувати цей
сценарій. Для них заручники, а тим більше ті, про які говорить весь світ, -справжня
геополітична валюта, щоб вони її розмінювали на українську внутрішню політику.
Хоча, безумовно, в 2019-м Москва спробує зробити все, для того, щоб посилити і
без того чималий свій вплив в українському політикумі.
Олександр Воронін, FNI