Доля українських моряків і військовий стан: тлумачення експертів і прогнози аналітиків
loader

Доля українських моряків і військовий стан: тлумачення експертів і прогнози аналітиків

  • Доля українських моряків і військовий стан тлумачення експертів і прогнози аналітиків

Київ: У середу, 28 листопада, після публікації в газеті «Урядовий кур'єр» прийнятого у понеділок Верховною Радою України законопроекту, який схвалив Указ Президента України Петра Порошенка, підписаний ним після отримання рекомендацій Ради Національної Безпеки і оборони, у десяти регіонах країни оголошено військовий стан, терміном на 30 діб.

Всі основні перипетії навколо впровадження абсолютно нового для України правового режиму (зарубіжний досвід, позиції політичних сторін, характер дискусії в парламенті) FNI вже висвітила в попередньому тематичному обзорі - «Воєнний стан: рекомендація РНБО, рішення Президента, голосування в Раді, реакція Заходу».

Сьогодні ж поговоримо про долю наших моряків та про деякі практичні нюанси воєнного стану, з можливими варіативними наслідками цього кроку.

Але спершу варто нагадати читачам, що спочатку у Верховного Головнокомандувача був намір впровадити військовий стан на всій території країни, визначивши двомісячний термін його дії. Однак після переговорів з представниками різних політичних сил (а  можливо й після консультацій з нашими зарубіжними партнерами) був знайдений більш полегшений компромісний варіант: військовий стан встановлюється у десяти прикордонних регіонах терміном на один місяць, що не заважатиме графіку проведення президентської виборчої кампанії. І при цьому, за відсутності фактів ескалації обстановки з боку Росії, конституційні права громадян України обмежуватися не будуть.

Що ж передувало режиму воєнного стану та нинішньої ситуації навколо Азова?

Після агресії Кремля в серпні 2008-го проти незалежної Грузії, Володимир Путін (формально на той період навіть не Президент, а глава росссійского уряду при президенті РФ Дмитрі Медведєві) на запитання журналіста німецької телекомпанії ARD про тому - «чи не варто Криму приготуватися?» відповів дость однозначно: «Крим - це Україна і крапка».

Тому до його слів, сказаних п'яти роками раніше можна ставиться з подвійним скепсисом. Проте, варто нагадати, що в грудні 2003-го (відразу після закінчення кризи навколо острова Тузли) коли він разом зі своїм українським колегою Леонідом Кучмою, підписавши договір про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки, давали спільну прес-конференцію, Путін і тут висловився недвозначно. А раз його відповідь до сих пір висить на президентському сайті, тодішня позиція Кремля не дезавуйована і понині.

На питання: чи можна вважати повністю вичерпаною проблему азово-керченської акваторії? Путін відповів досить виразно: «Що стосується Керченської протоки і Азовського моря. Перед Росією, на мій погляд, тут три основні завдання: забезпечити вільний прохід російських і українських торгових і військових судів через Керченську протоку, забезпечити свободу мореплавства в Азовському морі для суден обох країн і підкреслити внутрішній характер цих вод для Росії і України»

І ось, без одного місяця, - 15 років по тому, маємо ситуацію, що свідчить про одне з двох: або войовничі мілітарісти (з числа некерованих підлеглих російського Верховного головнокомандувача) проводячи свої агресивні дії проти українських кораблів, свідомо не послухалися свого «миролюбного» патрона, або останній із самого початку брехав російській та світовій громаді, щоб заколисати пильність стратегічного партнера, а принагідно й вічно «стурбованого» Заходу.

Отже, 25 листопада три корабля Військово-Морських сил Збройних сил України були захоплені російськими військовими в районі Керченської протоки. В результаті обстрілу з боку РФ були захоплені 23 військовополонених. Шестеро українських моряків отримали поранення, двоє - у важкому стані.

Україна, природно, розцінила дії РФ в районі Керченської протоки як акт військової агресії. Саме тому 26 листопада Верховна Рада прийняла рішення про введення в країні воєнного стану з 28-го листопада.

Військовий оглядач російського опозиційного ресурсу «Ежедневный журнал» Олександр Гольц свій «азовський» огляд подій - «Безвиграшне становище» розпочав зі згадки вище наведеного договору про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки, який навіть ніким не визнана анексія Криму не обнулила, а встановлену явочним шляхом Москвою практику дозвільного, а не попереджувального характеру запиту від українських військових кораблів для пропливу під опорами Керченського моста,  експерт обумовлює не вимогами міжнародного права, а даниною праву сильнішого.

«Праву того самого російського прикордонника, з радісними матюками героїчно таранящого український буксир, який разів у десять менше нашого сторожевика. Цей погранець і є найяскравішим символом-уособленням  вітчизняної зовнішньої політики», - зазначає публіцист.

 При цьому Олександр Гольц констатує явний контраст між абсолютною військовою перевагою Росії над Україною і абсолютною безпорадністю Москви на міжнародній арені.

«Російські представники, які з піною біля рота доводять, що український президент Порошенко спеціально влаштував провокацію, щоб поліпшити свою незавидну передвиборну ситуацію, схоже, навіть не віддають собі звіту в тому, наскільки в принизливе становище ставлять нашу начебто велику державу. Замислимося: велика країна, яка раптом стала пішаком в передвиборній грі в сусідній недружній країні», - помічає автор.

Інший автор видання Антон Орєх, але вже в ефірі «Эхо Москвы», наводить інший парадокс: «Якщо останнім часом світ став вже дещо підзабувати про російську анексію, то Київ знайшов прекрасний спосіб про це нагадати. У вигляді маленької переможної… поразки».

Тим часом ситуація навколо наших заарештованих моряків розвивається не по днях, а по годинах.

Центр громадських зв'язків ФСБ РФ опублікував відео, на якому зображений «допит» трьох українських моряків, захоплених в полон, під час нападу Росії на кораблі ВМС України в Керченській протоці. На записі видно, як вони читають свої «свідчення» з листа.

Голова благодійного фонду «ГО «Майдан Закордонних справ», дипломат Богдан Яременко так змалював цю ситуацію на своїй сторінці в Facebook: «Не коментуйте, не робіть перепост відео з допитами і не засуджуйте полонених українських моряків. Залишайтеся людьми і патріотами!»

З подібною позицією солідаризується і Борис Бабін: «В черговий раз нагадую представникам вітчизняного медіа: відтворення російської пропаганди по ескалації агресії РФ у будь-якій формі - є найгіршим з того, що ви можете зробити. Як щодо подальшої долі наших військовополонених, так і з огляду на факт воєнного стану, як такого».

З викладу думки останнього ми і вирішили почати добірку двох ексклюзивних коментарів про ситуацію навколо Азова, взятих у наших експертів.

Борис Бабін, постійний представник Президента України в АРК:

-Борисе Володимировичу, в понеділок у виступах окремих зарубіжних політиків прозвучало кілька екзотичних по відношенню до жертви агресії пропозицій: сісти за стіл переговорів безпосередньо з самим агресором і спробувати знайти спільний компроміс. Проте, як би ви охарактеризували нинішню міжнародну типову мейнстрім-реакцію на факт нападу на українські кораблі та взяття у полон екіпажу?

-У зв'язку з ситуацією навколо агресії проти наших моряків в районі Керченської протоки, домінуюча реакція міжнародної спільноти цілком передбачувано виявилася на нашому боці, оскільки з боку Росії був наочно продемонстрований спершу відвертий акт агресії, а потім вже й неналежне поводження з військовополоненими. Тобто тут спостерігається цинічне ігнорування міжнародного гуманітарного і морського права, а такі речі дуже важко приховати. Тому не важко припустити, що всі цивілізовані нації і надалі будуть одностайно засуджувати Російську Федерацію.

-Наші моряки зараз перебувають фактично в полоні. До деяких з них в «Київському (!) Районному суді» Сімферополя вже обрали запобіжний захід. Чи відчуваєте ви єдність в українському суспільстві щодо ситуації, яка склалася навколо наших моряків?

-Так, безумовно. Це продемонстрували не тільки наші політики у понеділок, підтримавши президентський указ про перехід в режим воєнного стану в прикордонних регіонах країни, а й громадські активісти, а також експертне середовище. Зокрема, спільне Звернення громадських організацій з приводу взяття в полон 23-х українських військовослужбовців на даний момент підписали представники понад ста правозахисних і громадських структур. Крім того, стало відомо, що захищати українських моряків в «суді» будуть кримськотатарські адвокати Едем Семедляев, Ліля Гемеджі, Айдер Азаматов та Маммет Мамбетов, угоди з якими вже підписано. І нарешті, як повідомив журналіст Осман Пашаєв, тільки за перші шість годин оголошеного вчора в Мережі збору коштів на підтримку наших полонених моряків було зібрано сто тридцять тисяч гривень!

Михайло Пашков, співголова програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова:

-Отже, Михайле Юрійовичу, трапився прецидент: Україна вводить військовий стан, нехай і не на всій території. А скажіть, чи були раніше моменти, коли Україні варто було б  вводити хоча б елементи воєнного стану, скажімо під час подій навколо острова Тузла в кінці 2003-го, не кажучи вже про більш пізній період - після лютого 2014 го, коли Кремль почав гібридну війну проти України?

-Безумовно. Ось і під час обговорення президентського Указу, багато експертів говорили, що всі мотиви і причини для введення такого правового режиму були у нас і раніше. При цьому перераховуються найбільш напружені моменти недавньої історії: анексія Криму, Іловайськ, Дебальцеве. Інша річ, що останні події біля Керченської протоки засвідчили, що з боку Росії проявлена ​​публічна неприкрита агресія, здійснена вже в форматі військової операції, коли проти наших кораблів були задіяні не якісь добровольці в уніформі без розпізнавальних знаків, а військово-морські сили РФ з підтримкою з боку авіації - вертольотами і навіть винищувачами.

Тобто можна констатувати, що раніше наша зовнішня політика в російському напрямі носила дещо реактивний та весь час запізнюючий характер. З іншого боку, у нас завжди бракувало стратегічного бачення подальших відносин з Російською Федерацією.

- «Сказавши «А», ми повинні сказати й «Б» - вважає дехто: після введення воєнного стану, на часі ще й дипломатичні відносини з Росією розірвати! Як ви ставитеся до подібної ідеї?

-Це питання зазвичай розглядається в комплексі з деякими іншими: чи варто Україні денонсувати Великий договір з РФ (чий термін дії закінчується весною наступного року), чи виходити зі складу СНД, а чи не запровадити для росіян візовий режим для відвідування нашої країни? На мій погляд, при розгляді цих додаткових альтернатив, нам все-таки варто подумати і про те, як захищати права двох мільйонів українців, які перебувають на території Російської Федерації.

-Свого часу початок так званої Руської весни (яка увінчалася анексією Криму та створенням сеператистських квазі-республік на Донбасі), Путін виправдовував міркуваннями захисту російськомовних співвітчизників. Тому уточніть: про які два мільйони українців ви говорите? Про громадян нашої країни, або про етнічних українців, що з давніх давен проживають в Росії?

-Природно про громадян нашої країни, які тимчасово перебувають на території РФ. Є серед них і ті, хто стоїть на консульському обліку, але переважна більшість наших земляків в Росії - нелегально працюють, як заробітчани. Якщо ініціювати розрив дипломатичних відносин, Росія може піти й на згортання консульських відносин. А саме ці дипломатичні установи в усьому світі опікуються захистом своїх громадян від усіх можливих неприємностей, що можуть чатувати їх за кордоном. Втім, враховуючи спадну траєкторію відносин між Москвою і Києвом, виключати такий варіант теж не можна, але тоді для захисту своїх громадян Україні прийдеться задіяти треті країни - ту ж Швейцарію.

-Прийнятий весною 2015 року ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» передбачає цілий спектр обмежень, але нинішнє оголошення цього правового статусу сталося в результаті політичного компромісу. До того ж військовий стан вводиться лише в десяти прикордонних регіонах. Чи не призведе така невизначеність, помножена на надмірну запопадливість силовиків на місцях, до різних конфліктів інтересів, «розрулювати» які буде суд? Чи повинен Мін'юст або скажімо юридична служба президентської адміністрації займатися певним юридичним лікнепом серед наших людей для роз'яснення окремих нюансів реалізації на практиці незвичного досі для нас правового режиму?

-Якщо українська влада вже пішла на такий крок, то її прямий обов'язок - публічно, зрозуміло і дохідливо пояснювати людям, що саме мається на увазі в тому чи іншому випадку, які саме механізми та обсяги можливого обмеження конституційних прав людей будуть задіяні.  

Згідно згаданому вами закону 2015 го року, після Президентського Указу і відповідного парламентського законопроекту про введення воєнного стану, вже Кабмін України повинен розробити конкретний чіткий план для реалізації на практиці воєнного стану. І це положення буде носити прикладний, інструментальний характер, адже розробка нормативної бази до законів - виключна прерогатива виконавчої влади.

Олександр Воронін, FNI


Залишайтеся в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал в Telegram

Читайте також:

Порошенко: «Воєнний стан триватиме 30 днів»
Воєнний стан: рекомендація РНБО, рішення Президента, голосування в Раді, реакція Заходу
Воєнний стан у всій Україні буде введено тільки у разі наземної операції військ РФ - Порошенко
Укрзалізниця буде працювати в особливому режимі в областях, де введено воєнний стан
Спортивні події національного та міжнародного рівнів не скасують через воєнний стан у окремих областях країни