Права людини: від Декларації до реалізації
loader

Права людини: від Декларації до реалізації

  • Права людини від Декларації до реалізації

Цей тиждень проходить під знаком проблематики прав людини.

У день прав людини -10 грудня традиційно вручалася Нобелівська премія миру її лауреатам, а в Марокко в цей день лідерами країн світу був прийнятий Всесвітній пакт ООН за безпечну, облаштовану і врегульовану міграцію. В цілому документ підтримали 164 країни світу, проте деякі країни відмовилися від цього.

Варто відзначити, що в 18-місячних переговорах брали участь 192 країни. Після їх завершення про своє рішення не підписувати документ оголосили, зокрема, Австрія, Латвія, Польща, Угорщина, Чехія, Болгарія, Італія та Словаччина. Крім цих країн ЄС, пакт ООН також відмовилися підписувати Австралія та Ізраїль.

Нагадаємо, що в міграційному пакті ООН закріплені 23 мети, зокрема порятунок життів мігрантів, забезпечення доступних шляхів регульованої міграції, боротьба проти контрабандистів, допомога в інтеграції і усунення дискримінації. Пакт пізніше повинен ще бути прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН.

Нагадаємо, що - 10 грудня виповнюється рівно 70 років з дня прийняття Загальної декларації прав людини. У 1948 році вона була проголошена резолюцією Генеральної асамблеї Організації Об'єднаних Націй. Положення Декларації прав людини лежать в основі міжнародного та національного законодавства. Вона складається із 30 статей.

Через агресивну політику Росії права українців на Донбасі і в Криму «фактично зведені нанівець». Про це, зокрема,  йдеться в зверненні президента України Петра Порошенка з нагоди 70-ї річниці з дня прийняття Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй Загальної декларації прав людини.

Агентство Front News International, у зв'язку з ювілеєм засадничого міжнародного документа, провело телефонне бліц-опитування з політиками, правозахисниками, експертами на тему значущості прийняття цього документа для нинішнього та прийдешнього покоління людей.

Олена Галкіна, історик, політолог:

- 70 років тому ООН прийняла найвеличніший документ сучасності - Загальну декларацію прав людини.

Знадобилося більше двохсот років, щоб цінності Просвітництва з філософських трактатів перемістилися в документ всесвітньої організації.

Так, вона була прийнята під враженням жахливих втрат і руйнувань двох світових воєн.

Покоління лідерів, які відчули на собі їх наслідки, вже йде, і не факт, що зараз таку Декларацію підтримало б більшість країн ООН.

Не думаю, що за неї б стали голосувати країни, що раніше входили до СРСР, за винятком Латвії, Литви та Естонії, які стали частиною ЄС і взяли зобов'язання перед цією структурою, заснованою на цінностях Просвітництва. Саудівська Аравія також утрималася б, як і в 1948 році, але нині до неї додалися інші країни Близького і Середнього Сходу, які тоді голосували «за».

Явно не вписується в ці цінності сучасна КНР, Венесуела, Болівія, Куба, мабуть,  теж не натиснули б кнопку «за».

Так, за ці 70 років декларація так і залишилася декларацією, не знайшовши механізму обов'язкового характеру для всього світу.

Але з цього зовсім не випливає, що моральний універсалізм зараз втрачено. Швидше, Захід переживає зараз кризу його реального набуття. Люди, що не бачили світових воєн, повинні  цю кризу здолати, аби усвідомити нарешті -  навіщо потрібні ці природні права і свободи, що універсальні цінності - не тільки основа сталого прогресу, а й взагалі єдина можлива гарантія виживання людства.

Не знаю, яким конкретно шляхом може бути досягнута ця мета, але іншого вибору немає.

Релятивізм і realpolitic приведуть світ тільки до самознищення.

Юрій Шеляженко, філософ, правозахисник, громадський активіст:

- По-перше, права не даються, права беруться. А по-друге, кожна людина володіє правами від народження. І ця чудова фраза - записана в преамбулі тексту Декларації прав людини.

Там ще одна чудова думка зафіксована: права людини повинні гарантуватися силою закону, для того, щоб він не був змушений вдаватися до повстання проти тиранії. Іноді кажуть, що таким чином в цьому документі зафіксовано право людини на повстання.

Насправді,  громадянське суспільство знає безліч прикладів, коли може бути абсолютно ненасильницький спротив гнобленню. Досить згадати фігуру Махатми Ганді. Його філософія ненасилля вплинула на рухи прихильників мирних змін у всьому світі. Коли здійснювався економічний тиск на колонізаторів Індії, що впровадили надмірно великий податок на сіль, люди просто об'єдналися в похід за сіллю і стали масово виробляти її кустарним способом, демонстративно випарюючи з морської води. При цьому, для припинення колоніальної соляної монополії, учасники Соляного походу не сплачували податок на сіль.

Я особисто переконаний, і завжди підтримую тих громадських активістів, які сповідують ненасильницький шлях опору і боротьби за свої права, бо будь-який насильницький конфлікт завжди призведе до набагато більшого порушення прав людини, ніж було до того, як люди вдалися до насильства.

Тому коли виникає потреба в опорі пригніченню і тиранії, потрібно знайти саме ненасильницький спосіб в подоланні обмежень і несправедливості.

Відзначаючи важливість прийнятого 70-років назад документа, слід зазначити оптимальний його формат, оскільки Декларацію, на відміну від якогось міжнародного договору, не відкличеш і сто раз не поміняєш зафіксованих в ній положень.

І тому потрібно віддати належне лідерам світового співтовариства, що зважилися його прийняти в той час, коли в пам'яті у всіх були жахи світової бійні, яка щойно закінчилась, і які усвідомили цінність життя і прав кожної людини і ця Декларація завжди буде нагадувати про те, що всі люди народжені рівними і наділені невід'ємними правами, і кожна людина, що наділена гідністю, може відстоювати, як правозахисник, свої права і права інших людей.

Олеся Яхно, політолог:

- Не дивлячись на те, що існують країни і регіони, де держава і суспільство не може гарантувати навіть елементарних прав, включаючи потребу в їжі, потрібно відзначити, що чимало країн, де права людини, включаючи політичні гарантії на самореалізацію, індивідуальну свободу, якщо вони не зачіпають прав інших людей та соціальних груп, цінуються дуже високо.

Тобто маємо ситуацію, коли продекларовані 70 років тому ідеали, в різних країнах і політичних режимах розподілені нерівномірно.

Але парадокси трапляються і в технологічно високорозвинених країнах. Той же технічний прогрес, роботизація призводить до загального зменшення кількості робочих місць.

Недавнє вбивство арабського журналіста Хашоггі продемонструвало те, що світова спільнота повинна проявляти солідарність в справі відстоювання як базового права людини на життя, так і політичного права на свободу слова.

У той же час, коли на національному рівні приймається якесь рішення, скажімо в сфері екології, завжди може знайтися група людей, які будуть вважати себе вразливими від пропонованих змін. Тому важливо знаходити і механізм здійснення балансу інтересів. І в цьому плані важливі і сильні політичні партії, і потужні профспілки, і розвинена інфраструктура громадських організацій.

І при всьому тому, що в світі індивідуальні права людини за сім десятиліть навчилися захищати (особливо в тих країнах, які зазвичай називають цивілізованими) зараз відзначається загальний збій в міжнародній системі безпеки, що ставить під питання не тільки реалізацію тридцяти пунктів Декларації прав людини, але і майбутнє людства, як такого. Тобто світ не стоїть на місці, він стрімко змінюється і з'являється маса нових загроз.

Ще один парадокс часу. При всьому тому, що свобода слова і самовираження є одним з фундаментальних прав людини, ми знаємо, як в умовах сучасної гібридної інформаційної війни, використовуються різні механізми (в тому числі фабрики тролей або групи хакерів), які спотворюють інформаційну картину дня і дезорієнтують суспільство. Тому, все людство, в цілому, так і національні уряди, зокрема, потребують вдосконалення механізмів захисту своїх громадян, в тому числі і вводячи відповідні обмеження в інформаційній сфері.

Анатолій Гриценко, народний депутат України, лідер партії «Громадянська позиція», претендент на посаду Президента України:

- Мене запитують: як можна пов'язати право людини на протест з тими формами, які іноді його супроводжують? Тут перш за все маються на увазі недавні вуличні протести у Франції, де в якості гасел висуваються в тому числі і надмірно популістські вимоги, а сама форма прояву невдоволення виходила часом за цивілізовані рамки.

Давайте все ж побажаємо мудрості і успіху громадянам і уряду Франції, оскільки зараз в країні надзвичайно відповідальний момент. При цьому не важко побачити, що за багатьма гаслами і самою мовою, на якій вони озвучуються, проглядається і інтереси тих сил, які зацікавлені в загальній дестабілізації ситуації в Європі. Думаю, французи знайдуть рішення своїм нинішнім проблемам.

Єдине на що хотілося б звернути увагу - це те як гідно (на тлі нинішніх і недавніх підпалів машин, нападу на об'єкти міської інфраструктури у Франції) вели себе свого часу українці під час двох наших Майданів, демонструючи цивілізовані форми протесту і опору владі у відстоюванні своїх цінностей.

Давайте не забувати і того, що українці були віддані європейським цінностям досить давно, згадаємо хоча б листи княгині Анни (яка стала королевою Франції) до свого батька - Ярослава Мудрого або традиції самоврядування громад, те ж Магдебурзьке право було досить поширене в Україні в багатьох містах , включаючи невеликі.

Вони ці європейські цінності нам глибинно притаманні. Просто нас десь придушили, десь спотворили правду, але вони інституційно в генетиці нашого народу завжди були присутні.

З іншого боку, як справедливо зауважив професор Юваль Гарарі в своєму дослідженні «Sapiens: Коротка історія людства», - на всіх переломних етапах людської історії в кожному з нас є звір і людина. Є ті риси, які часом виявляються в факти мародерства, жорстокості, протистояння, а є такі, які дають надію, перспективу.

Тож я хочу, аби ми опиралися на те, що є найкращим в нас, в кожному з нас. І у тих, хто йде у владу, і у тих, хто дає путівку, довіру тим, хто туди направляється. Ми хочемо відродити (те, що певним чином вже девальвовано) такі поняття, як честь, чесність, порядність, відповідальність, вміння тримати дане іншим слово. Коли ми станемо спиратися на такі базові цінності, - тоді у нас буде все в порядку і на виборах, а головне -  після них.

Олександр Воронін, FNI


Залишайтеся в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал в Telegram

Читайте також:

Трамп і Дутерте обговорили ІДІЛ, боротьбу з наркотиками і права людини
Нобелівська премія миру відправляється...
Сенцов після премії Сахарова став ще й лауреатом нагороди імені Магнітського
В ООН підписали декларацію до 85-х роковин Голодомору
Лідери країн світу ухвалили Міграційний пакт ООН