Український політолог, співзасновник "Українського інституту майбутнього" Юрій Романенко вважає, що Україна має заборонити роботу Amnesty International на українській території. «Щоб запобігти всім формам шкідництва від цієї пропутинської організації», - пише ксперт у своєму телеграм-каналі.
Свою думку експерт підкріплює розповіддю Тома Матча, ByLine Times. І наводить слова журналіста з Нової Зеландії:
“Ми сиділи з Донателлою Роверою на кухні нашого готелю у Краматорську, адміністративній столиці контрольованій Україною Донецької області, і щогодини чули артилерійський гуркіт за вікнами.
Замість того, щоб висловити шок від безжальних російських бомбардувань, співробітники Amnesty, схоже, були значно стурбовані тим фактом, що підрозділ української армії переховувався у підвалі будівлі коледжу.
Ми всі були в тій будівлі: покинутій школі вивчення мов у прифронтовому місті Бахмут, перетвореній на тимчасову казарму для української частини. Це не воєнний злочин. Військові мають повне право облаштовуватись у евакуйованому навчальному закладі, хоча, звичайно, ця будівля вже не може претендувати на цивільний захист, а над дорогою знаходився в основному занедбаний цивільний житловий будинок, який не був повністю евакуйований.
Але Ровера наполягала на тому, що така військова присутність у населеному пункті була «порушенням міжнародного гуманітарного права».Коли я спитав її про те, як українська армія має захищати населений пункт, вона сказала, що це не має значення.
За цією логікою, продовжив я, Україні доведеться відмовитись від великих міст, таких як Харків. "Ну, вони повинні по можливості уникати займати позиції в населеному пункті", - відповіла вона. "Міжнародне гуманітарне право дуже ясно говорить про це".
Я припустив, що її майбутній звіт Amnesty International буде сприйнятий погано, якщо в ньому не буде проведено різницю між оборонними та наступальними операціями у міських районах. Але виявилося, що автори вирішили заздалегідь: Україна наражає на небезпеку власне громадянське населення, просто намагаючись захистити свої міста.
Ще одна помилка у звіті, якою я був свідком.
Щодо евакуації цивільного населення, Amnesty International заявила, що їй «не відомо, що українські військові, які розмістилися у цивільних будівлях у житлових районах, просили чи допомагали цивільним особам евакуювати довколишні будівлі».
Насправді, українська влада та військові часто наполягали на тому, щоб мирні жителі залишили зони активних бойових дій, та пропонували допомогу в евакуації тим, хто хотів це зробити.
Я був в одному з місць, згаданих у звіті Amnesty International, у шкільному блоці в місті Лисичанську, який зазнавав обстрілу, з українськими солдатами, коли вони пропонували транспорт для евакуації всім мирним жителям, які хотіли виїхати. Троє зробили це, і ми їхали з ними, повертаючись у безпечніші місця. Про все це я повідомляв свого часу.Потім Донателла Ровера також з'явилася як свідок-експерт у документальному фільмі CBS, в якому стверджувалося, що тільки 30% західної зброї, що поставляється, досягає фронту: цифра, яку неможливо перевірити. Вона сказала, що «у нас немає можливості дізнатися, куди йде ця зброя».
Враховуючи ризики перехоплення російськими ракетами, місцезнаходження зброї, що поставляється в Україну, є однією з військових таємниць, які ретельно охороняються у світі, і навряд чи вона буде розкрита досліднику Amnesty International».
Пізніше CBS відкликала цей фрагмент і заявила, що пізніше перевипустить документальний фільм із свіжішою інформацією.
